Дмитровский Форум V2

[NucleID]

[Perez]

...дюже гарно... Страна сказочных богатств и чудес... Пан Авраменко с паном Дмитренко, видать, уверены, что молодые украинцы не знают, что такое Эльдорадо. Ну, наши новые учебники по истории, говорят, не лучше? А стихи-то старые - аж 1886 року.

А вот ещё стишок Самийленка того же, кстати, года:

ЯК-ТО ВЕСЕЛО ЖИТЬ НА ВКРАЇНІ

Нема в світі країни такої,
Як Україна наша свята.
Кожний тут у розкоші, в спокої
І граблями добро нагорта.
Тут усяк, як та пташечка, вільний,
Всяк блюде інтереси суспільні
А від щастя уголос кричить:
"Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!"

От вам приклади. Пан хуторянський
Без напасті живе й без біди,
Бо сповняє закон християнський
І кругом молодець хоч куди:
По-старому живе він донині,
Добре спить, а вже їсть - щогодини
І, наївшись, як пень той лежить.
Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!

Старшина в волосному правленню,
Як в раю, прожива цілий вік.
Йому шану і гроші в кишеню
Мусить кожний нести чоловік.
А крім грошей, ще всякі дарини,
Сала, борошна повні торбини...
Що комора його аж тріщить.
Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!

От глитай. Обідравши побожно
На селі усіх бідних людей,
Він живе так бундючно, вельможно
І сьогодні накликав гостей.
Він справляє свої іменини -
Всі веселі і п'яні, як свині,
А музика реве і гримить -
Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!

Гершко-жид два шиночки поставив,
Він не вмів роззявлятись на ґав -
За два роки село так поправив,
Що й одежу з людей постягав.
А селяни, хто вже й без свитини,
Йдуть до Гершка смикнуть по чарчині,
А у Гершка в кишені бряжчить.
Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!

А вельможа - "спокойствия ради"
Він нічим не турбується сам
І живе при якімсь там уряді,
Свою ж землю наймає жидам.
Вони слать йому гроші повинні,
А вельможі до грошей голінні
І уміють їх гарно спустить.
Як-то весело жить на Вкраїні!
Як-то весело жить!

Тільки бідний народ наш стражденний
Нарікає на долю гірку
У зневазі, у праці щоденній:
Не всміхнеться вона мужику.
Йому тільки нема ні хвилини,
Поки кожний засне в домовині;
Він під гнітом тяжким аж пищить.
Дуже весело жить на Вкраїні!
Дуже весело жить!



Вопросы, насколько я понимаю, должны быть не к Самийленку, а к Авраменке с Дмитренкой? А ну как на следующей странице напечатано и про то, как весело было жить на Украине в 1886 году? Тогда вопросы у нас останутся?

ИМХО, вырвано из контекста. Надо бы весь учебник полистать.

А як с мовы на русский переводится "cвiдомит"?

[NucleID]

. А ну как на следующей странице напечатано и про то, как весело было жить на Украине в 1886 году? Тогда вопросы у нас останутся?

ИМХО, вырвано из контекста. Надо бы весь учебник полистать.

А як с мовы на русский переводится "cвiдомит"?

Правильный вопрос
Следущие страницы порадуют скучающего юного читателя сказкой про русскопоющую красную шапочку, дышащую перегаром.

Вот скриншоты:




"свiдомий и щирий" в оригинале означало "сознательный и настоящий [украинец]"
Современное их значение располагает подачу без перевода.

[NucleID]

Мелко, поэтому приведем текст шедевра отдельно (спасибо хозяину книжки из Севастополя):

Учебник по украинской литературе для 8 класса,
авторы: Авраменко, Дмитренко
Издательство "Грамота", г.Киев, 2008г.
стр. 376-378
---
ЧЕРВОНА ШАПОЧКА
В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка. Подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.
Одного разу мама каже Червоній Шапочці:
— Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
— Тільки спіши, — каже мати, — поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З'їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, зта красная рябина
Среди осенней желтизньї,
Я на тебя смотрю, любимьій,
Теперь уже со стороньї...
Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
— А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалася! Зараз я тебе з'їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвиркнула через густонапомаджену губу:
— Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила. — Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів.
Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього перів і гукнула:
— Поїхали!
— Куди? — перелякався Вовк.
— Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев'яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.
Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під'їхала до бабусиної хати. Зайшла у світлицю:
— Чао предкам!
— Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся. — А ти де в таку рань тут узялася?
— Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка. — Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.
— Господь з тобою дитино! А ти хіба не з дому?..
— Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка, викаблучуючись перед дзеркалом.
— Нема, дитино, — каже бабуся. — Бо я хворіла.
— Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз.
Бабуся витріщилася на внучку.
— Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка. Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв'язала. Подала Червоній Шапочці свою пенсію.
— На. Нема більше.
— Тоді я тебе з'їм! — налякала Червона Шапочка.
Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець.
Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:
— Не маю, внучечко! їй-богу, більше не маю!..
Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає:
— Хто тут бабусю ображає?
Червона Шапочка криво осміхнулася:
— А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасни . Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабушенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...
Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жижки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білочубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.
Що далі діялося в бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка. З набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.
Де вона блукає, досі ніхто не знає.
Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає…

[Perez_Rocoto]

...лионъизмайлов какой-то. Не смешно. То же мне сатира и юмор. Самийленко лучше.

Авраменку с Дмитренкой расстрелять. Халтурщики.

[Perez_Rocoto]

...тоже очень невесело выглядят вопросы про иерархию "министерство - главк - трест" в разделе "сатира и юмор" учебника по литературе...

...чем они там занимаются в украинском минобре?

[votan]

...чем они там занимаются в украинском минобре?

Не понимаю, что написано, но подозреваю что именно этим...

Старшина в волосному правленню,
Як в раю, прожива цілий вік.
Йому шану і гроші в кишеню
Мусить кожний нести чоловік.
А крім грошей, ще всякі дарини,
Сала, борошна повні торбини...
Що комора його аж тріщить.

[королева марго]

что-то я читала-читала и не поняла в чем прикол
объясните мне блондинке и на четверть хохлушке, что не так в стихах и в сказке про шапочку
если честно в большинстве случаев смыс написаного даже не поняла

[Сумеречный Дракон]

Как все это коммуналку напоминает. Живут люди, а вместе с ними гаденькая старушенция, которой все чего то мало, и обидно за что-то. Вот и гадит как только можно, то в суп соседский соли сыпанет, то лампочку вывернете в туалете, то начнет соседям по дому рассказывать всякие гадости про соседей по квартире, то в милицию кричит - мол из-за стенки ее лучами облучают. И силу не применешь, и защититься толком от этих моразмов не получается. В дурку бы сдать, да жалко сирую.